<…> Стосовно русизмів зазначимо, що наші спостереження за суспільно-політичною лексикою сербсько-хорватської мови за матеріалами сербських і хорватських газет і журналів повоєнного періоду показали, що запозичення з російської позначали переважно реалії колишньої радянської чи соціалістичної дійсності: sovhoz, stahanovac, polibiro, kulak, uravnilovka, perestrojka та ін.[23], а також специфічні російські предмети, одяг, їжу, напої, грошові одиниці: balalajka, valjenke, pirog. Русизми потрапляли і в сербську, і в хорватську мови, а також в інші мови колишньої Югославії [*] безпосередньо з російської (votka, rubalj/rublja/[24]), а не через мову-посередник (наприклад, у хорватську чи в словенську мову через сербську мову-посередник), оскільки цьому сприяли контакти між Радянським Союзом (Росією) та Югославією, до складу якої входили Сербія, Хорватія та її інші колишні республіки [25].

 

 

 

Устатті запропоновано виділяти на основі етимології поряд з русизмами-запозиченнями та русизмами-інтерферентами позірні (псевдо-) русизми, зокрема в лексиці. Матеріалом дослідження стали ху­дожнітексти початку XXст., коли активізувалися нормалізаційні процеси в літературній мові. Виді­лення позірних русизмів дає можливість авторові простежити деякі стильово-стилістичні зрушення в лексиці того часу.

 

 

 

I. This paper attempts to relate prosodic phenomena, which developed due to the potential ambiguity of the nominative singular and genitive plural endings, which both had zero-endings. Languages to be considered are West Slavic (Czech, Slovak, and Polish) and East Slavic (Russian). I argue that the differentiation of stems preceding the zero-ending was morphological, rather than phonological. It is represented by quantity (or its reflex) in West Slavic, but by accentual paradigms in East Slavic.

 

 

 

Одним из актуальных и активно развивающихся направлений современной лингвистики, напрямую связанным с преподаванием русского языка в иноязычной аудитории, является сбор и систематизация живого речевого материала. Для русского языка главной базой таких лингвистических данных в настоящее время можно считать Национальный корпус как «информационно-справочную систему, основанную на собрании текстов в электронной форме» (см.: http://www.ruscorpora.ru/). Анализ материалов этого Корпуса (равно, впрочем, как и текстов за его пределами) позволяет наблюдать, а затем и учитывать в ходе преподавания, многие любопытные процессы, происходящие в нашем языке, а зачастую и проследить их в историческом развитии.

 

 

 

Russian language mavens commonly look with disdain to the contemporary mass media as the main cause of what they perceive to be the pollution (ogrjaznenie) or distortion (iskazhenie) of the “great and mighty” national tongue. From the infusion of vulgarity and foreign loans to the near viral spread of “albanskij jazyk” (or “jazyk padonkov”, e.g. prived, krosavcheg, afftar), both old and new media have been tagged by many as a wholly negative influence on post-Soviet Russian language culture. This paper challenges this common assumption by examining one media-based response to the “linguistic lawlessness” (jazykovoj bespredel) that has come to be associated with the 1990s and early 2000s.

 

 

 

The talk examines the language specifics and social implications of the prevalent Russian internet slang, the "Olbanian" language of the so-called "падонкaфф." Disregarding the fundamental principles of Russian orthography, spelling, and even morphology, the Olbanian language users have created an idiom that seemingly allows a complete freedom of writing. Yet, the spelling of the word подонков itself as well as the rendition of the popular Russian children rhyme in (1) suggest that the slang's basic organizational principle is "Write as you speak:"

 

 

 

Recently, there have been several attempts to draw parallels and analyze the relationship between political and economical changes in modern Russia and linguistic modifications in speech of contemporary mass-media (Volodina 2003, Kostomarov 1999). Internet and other technological novelties that have become part of everyday activity indisputably have impact on the linguistic style of modern radio and television programs (Alexandrova 2003). They have lead to the appearance of new genres and changes in linguistic manners of broadcasting.

 

 

Ever since Lakoff and Johnson (1980) published Metaphors We Live By, metaphor has played a major role in cognitive linguistics, while metonymy has received less attention. However, a vivid debate in 2006 (Peirsman and Geeraerts 2006, Croft 2006) testifies to a renewed interest in metonymy, thus raising the question as to how metaphor and metonymy interact in grammatical systems. The goal of this paper is to shed light on this question on the basis of an analysis of prototypical and non-prototypical meanings of the imperfective and perfective aspects in Russian. It is argued that metaphor and metonymy are both pervasive in the category of aspect, and that metaphor motivates the basic meanings of the aspects, while metonymy provides conceptual links between various subcategories.

 

 

 

Some students of Russian have concluded that American and Russian cultures see the world differently. Americans have a positive, optimistic, outer-directed (confident) outlook, while Russians have a sullen, pessimistic, inner-directed (protective, defensive) outlook. This view finds support in the plethora of negatives in the Russian language. Russian culture seems bound by nay-saying. Such conclusions are short-sighted. In my paper, I will argue that linguistic negation in Russian is not necessarily a manifestation of negative judgment. On the contrary, many Russian expressions that are grammatically and syntactically wrapped in negatives are far removed from negative feeling. I will examine negatives in three common social displays.

 

 

 

В докладе представлены результаты психосемантического анализа семантики слов, обозначающих КРА, в русском языке. Цель исследования – выявить признаки, дифференциирующие близкие по смыслу лексемы, путем анализа представления носителей языка о характере каждого их них. Объект анализа – слова комплимент, похвала, лесть, поздравление. Методы анализа - психосемантическое шкалирование (по принципу Осгуда), которое позволяет вскрыть неосознаваемые уровни восприятия семантика исследуемых слов-объектов, и факторный анализ. Инструментом анализа является совокупность шкал из 26 признаков, название которых были сформулированы на основе словарных дефиниций, суждений о комплименте, высказанные респондентами в анкетах и в последующих беседах. Участниками эксперимента были 50 российских женщин и мужчин в возрасте 18-23 лет.